Да веселѧ́тсѧ нбⷭ҇наѧ, да ра́дꙋютсѧ земна̂ѧ, ꙗ҆́кѡ сотворѝ держа́вꙋ мы́шцею свое́ю гдⷭ҇ь, попра̀ сме́ртїю сме́рть, пе́рвенецъ ме́ртвыхъ бы́сть, и҆з꙽ чре́ва а҆́дова и҆зба́ви на́съ, и҆ подадѐ мі́рови ве́лїю млⷭ҇ть.
Да веселя́тся небе́сная, / да ра́дуются земна́я, / я́ко сотвори́ держа́ву / мы́шцею Свое́ю Госпо́дь, / попра́ сме́ртию сме́рть, / пе́рвенец ме́ртвых бы́сть; / из чре́ва а́дова изба́ви на́с, / и подаде́ ми́рови ве́лию ми́лость.